Школа іншування

Школа іншування
 
Надія Гончаренко
Марія Кушнарьова
1
Якщо судити за статистичними довідниками, то сучасне українське суспільство
виглядає порівняно етнічно однорідним: хоча в окремих регіонах питома вага
етнічних меншин, що компактно мешкають там, доволі помітна, загалом майже три
чверті населення становлять етнічні українці. Але соціологи вважають, що
соціально-культурний склад населення України далеко не такий простий. Понад 90%
його становлять три великі мовно-культурні групи: україномовні українці (близько
40%), російськомовні українці (30–35%) та російськомовні росіяни (понад 20%).
При цьому, однак, не беруться до уваги істотні культурні (зокрема, релігійні)
відмінності між україномовним населенням Галичини та Наддніпрянщини, а також
фактична двомовність (принаймні, пасивна) мільйонів городян у центральній та
західній Україні.
Отже, етнокультурна ситуація в Україні — це не традиційне для багатьох країн
співіснування панівної культури «титульної» нації та численних «пригноблених»
культур і субкультур меншин, а панування двох культурних традицій —
україномовної та російськомовної, ареали побутування яких великою мірою
перекриваються. Механізми домінування для кожної з цих двох традицій майже
діаметрально протилежні. Україномовні практики закорінені у традиційній
селянській культурі, а в багатьох публічних сферах (освіта, мас-медії,
урядування) існують чи утверджуються завдяки «підтримчим діям» держави, часто не
надто потужним і переконливим. Натомість практики російськомовні в багатьох
сферах явно домінують завдяки ринковим механізмам: наявності поряд з Україною
значно потужнішого російського ринку, а також давній традиції споживання саме
російськомовного культурного продукту — як російськомовним міським населенням,
так навіть і україномовним (міським та сільським).
А поки на авансцені культурного життя конкурують (далеко не завжди мирно) ці
домінантні традиції, поза суспільною увагою опиняються мовні, культурні, освітні
проблеми тих, кого традиційно зовуть «нацменшинами».
Отже, українське суспільство багатокультурне де-факто, але ця багатокультурність
є далеко не гармонійною. Маємо підстави говорити про те, що й нас стосується
типовий для багатьох модерних суспільств виклик багатокультурності, або ж
мультикультуралізму.
Скачать весь документРазмер файла
shkila.doc78 кб