Україна - прабатьківщина індоєвропейцев

УКРАЇНА - ПРАБАТЬКІВЩИНА ІНДОЄВРОПЕЙЦІВ
Віталій ДОВГИЧ
редактор журн. "Індо-Європа"
 
Хто ж ми, нащадки києвотрипільців та первісного населення етноґрафічного
Україноруського краю чи тюркських народів, консорцій й ханів?
Вічно дивує Шевченко. Неосягненно: як міг він за півстоліття до відкриття
Києво-Трипільської цивілізації відчути її глибинніший дух!
Вчитаємося у "Саул":
В непробудимому Китаї,
В Єгипті темному, у нас
І понад Індом і Єфратом
Свої ягнята і телята
У вольнім полі вольно пас
Чабан було в своєму раї.
У нас...
Було...
Академік за дипломом та дійсним членством в елітарній інституції митців,
Шевченко виплеснув на папір не лише згусток етноґенної інтуїції, а й зливок
фундоментальних сходознань. Індоєвропейських вед.
Ми...
Рівночасні єгиптянам та шумерам (царство небесне обом преславним народам),
китайцям (це етнонім початку 1-го тисячоліття по Христі), індійцям, або
мешканцям Бгарату, як іменують свою країну вони самі... А ще вавилонянам та
юдеям, про яких у "Саулі" йдеться далі.
Шевченко іґнорує етнонімічну софістику Татіщева - Карамзіна - Устрялова (цей
пропонував цареві Ніколаю Першому охрестити "русскими" навіть литовців - на тій
підставі, що Київську й Галицько-Волинську Русі заступила Русь Литовська,
Литво-Русь) - Поґодіна - Хомякова - Каткова... Безперечно, поет прекрасно знав,
що росіяни мають до середньовічних русів такий самий стосунок, я і до "Другого
Риму" та візантійського орла. Та Кобзар іде значно далі невідомого автора
"Історії Русів". Принаймні - у 6-те тисячоліття до р. Хр. Які ж підстави були
утверджувати нас у тій історії, що на нашій, не своїй землі до Рюриків нібито й
не ночувала?
Хай не видасться це парадоксом: за часів студентської юності Тараса індоєвропейські студії в імперії були активнішими, ніж у 2-й половині 19-го століття. Спочатку сходознавці Російської Імперії конкурували було зі знаменитим членом паризької Академії безсмертних Ж.Шампольйоном. П.Ґульянов задумав, але не здійснив навіть таку роботу: "Про слов'янської мови з єгипетською". Подібні теми в ті часи не здавалися ненауковими, як засвідчує історіоґрафія. "У кожному разі, його праці користувалися повагою в ученому світі" [1].
Чимало сенсаційних матеріалів опублікував часопис "Библиотека для чтения"
("Книгозбірня для читання"), яку редаґував О.Сеньковський.
З-посеред українських учених порівняльним мовознавством захопився
професор-енциклопедист перший ректор Університету Св. Володимира М.Максимович.
Зокрема, він першим висунув припущення щодо спорідненості санскритської фонеми
uk і тотожного стародавнього кореня у багатьох наших словах [розвиток ідеї: 2],
а відтак - і етнонімі Ук-раїна.
Сходознавчий романтизм спливав, а російська влада не виявляла реальної
зацікавленості. Лише у зв'язку з посиленням антитурецької політики були виділені
кошти на вивчення мусульманського світу. А тематика класичного Сходу здобула
офіційне, імператорьке визнання аж за університетським статутом 1884 р.
Скачать весь документРазмер файла
ukr2.doc104 кб