Братня дружба

БРАТНЯ ДРУЖБА
 
Результати "дружньої" русифікації України відомі. До "кінця часів"
(остання чверть XX ст.) ми прийшли без своєї держави, практично без
своєї мови, без кінцевого територіального визначення та й, по суті, без
культурної автономії. Усе це необхідно відроджувати. І справді, в
історії важко відшукати інший народ, за винятком хіба що євреїв, з такою
драматичною історією. І багато чудового в його долі (ну хоча б те, що
він зберіг себе фізично - нас майже 75 мільйонів - і духовно - зберіг
свою мрію, ідею). І слова Достоєвського "о внутренних таинственных
законах, ограждающих иудейскую миссию и идею" цілком стосуються і нас,
українців.
Сила нашої нації, по-перше, у фізичному і психічному здоров’ї; ми -
виключно генетично стійка поросль слов'янського суперетносу. Впритул до
другої половини-ХІХ ст. ми були найчисленнішим народом Східної Європи.
Та й зараз нас у світі не набагато менше, ніж етнічних росіян. Сила
наша, по-друге, в історичній пам'яті ("мрії"). Такого історичного
потенціалу не має жоден народ. Чи зможемо його реалізувати, тобто "сни",
мрію втілити в ідею, в чітко сформульовану програму? Питання стосується
не тільки нас, а всього слов'янського світу. По-третє, сила наша в
інтелекті - не тільки у підсвідомості, але й у свідомості, розумінні
самих себе, вмінні орієнтуватись, а не тільки адаптуватись у складній
ситуації, робитися господарем своєї долі. Приклад - українці в діаспорі.
Адже навіть у таких високорозвинутих країнах, як США, Канада, Австралія,
українці "не пасуть задніх". Як особистість українець (а їх більше ЗО
мільйонів по всьому світу!) скрізь на висоті, далеко "не гірший від
інших". 1 це факт.
Є дослідження, які свідчать, що середній інтелект українців, як і
росіян, в 1,3 - 1,5 рази вищий від середнього інтелекту японців і
китайців. По-четверте, сила наша в характері і емоційному складі. Ми -
сангвінічна нація (сильний психічний тип). Пісенний склад душі,
українська впертість (ми кажемо про конструктивну впертість, хоча, чого
гріха таїти, бувають тут і крайнощі), працелюбство, здоровий глузд - у
цьому наша сила, і ми повинні це усвідомлювати. Не можна не відзначити і
гарячу, далеку не показну Любов українця до своєї батьківщини - великої
і малої ("Я так її, я так люблю Мою Україну убогу... за неї душу
погублю!" - Т.Г.Шевченко). А віра, духовність, християнська релігія! Все
це, без сумніву, атрибути української душі - незнищенні ніякими бідами і
катаклізмами історії. У підсумку отримаємо такий душевно-духовний сплав,
перед яким ніщо не може встояти.
Але... Тут ми повинні сказати "стоп!", щоб не зійти зі шляху реалізму і
не виглядати племенем >• великою амбіцією і малою амуніцією. У тім-то й
біда, що названі вище риси великої нації багато в чому нівелюються
низкою наших душевних, точніше, ментальних слабкостей і недоліків, про
які ми намагаємося мало говорити, а треба було б побільше. Питання це
настільки важливе, що змушує навіть замислитись: а чи не списуємо ми
свої недоліки на історичні обставини?
Араби кажуть: "Нам Аллах не дав хороших земель, але дав нафту - основу
нашого багатства". І вони справді багаті (матеріальний рівень життя в
Саудівській Аравії, Еміратах та ін. - найвищий у світі). А чому ж ми,
українці, бідні і залежні? Невже нам Бог не дав чогось важливішого від
нафти - унікальні чорноземи? А хіба тільки це? А унікальне геополітичне
розташування! А величезна культурна спадщина!
Скачать весь документРазмер файла
drugba.doc19 кб