Тріюмфи сильних

Тріюмфи сильних
Ігор Гирич
 
Можливо, стаття Вільфрида Їльґе «Змагання жертв» («Критика»,
2006, ч. 5) про висвітлення в українських шкільних
підручниках історії Другої світової війни і не варта була б
окремого обговорення: висловлені у ній думки впродовж
останніх п’ятнадцяти років не раз у різних варіяціях лунали
у комуністичних і ліберальних проросійської орієнтації
виданнях Києва, півдня та сходу України, нарешті, в
численних публікаціях у пресі нашого північно-східного
сусіда. Власне, нічого новенького німецький автор нам не
сказав. Не подобаються йому згадки про ОУН-УПА,
потрактування єврейської проблеми у 1941–1945 роках і,
зрештою, «націоналізм» українських істориків, що пишуть
дітям про війну. Що вдієш, коли в людини склалося таке
враження, чи варто тут полемізувати, переконувати у
зворотньому?
Проте передрук його статті у «Критиці» з пікантною
допискою, що редакція на прохання автора скористалася в
перекладі прикметником «радянський», замість уживанішого в
часописі «совєтський», свідчить про певну гуртову позицію.
Редакція не побачила, що стаття Вільфрида Їльґе є типовим
продуктом «радянщини», тому епітет «совєтський» у ній якраз
і не пасує вживати.
Як людина, що працювала з першими українськими
підручниками незалежної України, ніяк не можу погодитися з
автором у його маґістральному висновку про пропаґанду в них
націоналізму й антисемітизму. Навіть побіжне ознайомлення зі
згадуваним у Їльґе підручником Федора Турченка та
порівнянням його з іншими навчальними книжками Станіслава
Кульчицького та Юлії Лебедєвої або Кульчицького та Юрія
Шаповала показують, м’яко кажучи, упередженість і
тенденційність критика. Його статтю зроблено в найкращих
традиціях тоталітарної пропаґанди із припасуванням фактів до
обраної концепції, пересмикуванням тверджень, слідуванням
заданому шаблонові, замовчуванням невигідних положень,
однобічністю підходу, подвійними стандартами, відсутністю
історичного чуття, інтерпретаційним анахронізмом.
Автор дістає із шафи комуністичної ідеологічної системи
навіювання спорохнявілі кістяки страшилок на кшталт
«колабораціонізму ОУН», «України для українців», «пріоритети
національних і державних цінностей над людськими»,
«зоологічного антисемітизму діячів» українського Руху опору
тощо і струшує ними перед читачем, намагається відзомбувати
поновно молоде покоління українців. Та, зрештою, не той уже
час. Сьогоднішні наші знання про ті часи не дозволяють так
просто, як колись, маніпулювати свідомістю загалу. Для
зручности спробуймо по черзі розібрати всі закиди шановного
автора до сучасних українських потрактувань подій Другої
світової війни.
 
Скачать весь документРазмер файла
triumf.doc97.5 кб