Ми - народ історичний

МИ - НАРОД ІСТОРИЧНИЙ
Скільки нам років?
 
Все розберіть.
Та спитайте:
Хто ми, чиї сини.
Яких батьків?
Т.Г.Шевченко
 
Європейський народ
забутий в історії...
В.Січинський
 
Відомо, яке безладдя панує у поглядах на походження українського народу
і самої слов'янської раси - щодо їх предків, часу з'яви, назв.
Переконані, що для закінчення цих суперечок потрібно стати на біблійні
позиції, взявши за основу досліджень знамениту Таблицю народів, яка
знаходиться у Першій книзі Біблії - "Бутті". Писав її не тільки Мойсей;
у ній поданий звід якихось "нетутешніх" знань і дивних передвіщень
майбутнього. Нам, українцям, особливо важливо покласти край
вузьколобому, невіглаському ставленню до Біблії - від цього залежить
рівень нашої самосвідомості.
Видатний англійський археолог і етнолог Дж.Олбрайт пише: "Звід народів у
книзі Буття являє собою напрочуд точну історичну оповідь. Він займає
абсолютно унікальне місце в стародавній літературі, не маючи собі і
віддалено рівних навіть у літературі давніх греків... Звід народів
залишається на диво точним документом. Ми бачимо в ньому таке
надзвичайно "сучасне" розуміння національного і лінгвістичного положення
в світі, незважаючи на всю його складність, що... він продовжує вражати
теперішніх учених"
І треба, щоб світ знав: ми, українці, - ті, хто в книзі "Буття"
позначений тричі, а у всій Біблії - 6 разів! Нам відмовляли в
історичності на тій підставі, що ми віками не мали своєї державності.
Дивно, але Гегель, автор знаменитої "Філософії духу", поставив
політичний аспект вище від духовного. У духовному, біблійному розумінні
маємо зовсім інші викладки. І справа не просто в кількості відміток, хоч
це дуже важливо. Скажемо: бути позначеним у Біблії, та ще й у короткому
тексті "Буття" - цій найдревнішій книзі людства, - це вже найвища честь.
Важливо ще - як позначений народ, у якому контексті. Ми закарбовані під
іменем Тубал (Фувал) - засновника землеробських знарядь праці і
технології орного типу.
Згідно з біблійною етнологією, характеризуючи будь-яку націю, треба
враховувати три моменти: коли вона з'явилася первісно, "у зародку", як
особливе плем'я; коли утворився цілісний народ (чи союз племен),
об'єднаний духовно і з чітко окресленою генетичною домінантою; і,
нарешті, коли народ отримав "закон" (тобто релігію, закони моралі,
державний устрій) і землю обітовану (територію).
Подивимося на український етногенез з цих позицій. У IV ст. до н.е. одна
з багатьох скіфських і сарматських народностей, що жили у Північній
Припонтиді, в результаті певного імпульсу набуває специфічної траєкторії
розвитку. Ця народність зветься борисфеніти. Вони живуть на захід від
Дніпра (Борисфену), займаючи в основному середнє Подніпров'я. Вони вже
не скіфи з "азійщиною", але ще й не слов'яни. А хто? "Ми - мілетійці", -
так називають вони самі себе (за свідченням Геродота). Геродот
констатує, наче само собою зрозуміле: "... а самі борисфеніти кажуть про
себе, що вони мілетійці" . У IV ст. до н.е. вихідці з Мілету й інших
міст Карії з причин, про які ми тут не будемо говорити, прийшли до гирла
Дніпра і поступово піднялися до нинішніх Київських гір. Можна сказати,
що вихідці з Карії ("мілетійці") повернулися на свою давню батьківщину
(їхні предки - іонійці), з якої вони колись пішли на острови Егейського
моря. Цікаво, що слово Афіни - скіфське; воно означає "ті, що відійшли",
"ті, що пішли".
Скачать весь документРазмер файла
mi.doc359.5 кб