«Випробування культурою»

«Випробування культурою»
 
Найменш престижною галуззю державного управління в Україні традиційно є
сфера культури. Навіть додавання до неї привабливого, на перший погляд,
слова «туризм» не змінило ситуацію.
 
Управління культурою (кадрова політика), її фінансування як було, так і
здійснюється за залишковим принципом. Підвищений інтерес президента
Віктора Ющенка до культурних процесів не змінив ситуацію на рівні системи
державного управління. Стратегічні ініціативи досі втілюються через
підконтрольні особисто президенту інструменти, головним серед яких є
персонально Віра Іванівна Ульянченко, про що вона сама постійно говорить.
У минулому році президент створив ще один орган управління культурою для
себе – Національну раду з питань культури і духовності на чолі з Миколою
Жулинським, що остаточно заплутало ситуацію. Тепер взагалі не зрозуміло,
хто і за що відповідає. Ситуація залишається непрозорою і малокерованою.
Координація зусиль між усіма цими наближеними до президента структурами
відсутня, про що свідчать неузгоджені рішення. Так, зараз точиться багато
розмов про те, що Жулинський пролобіював Указ президента, який, серед
іншого, передбачає виселення Національного музею Тараса Шевченка
з будинку Терещенка на бульварі Шевченка. І Мінкульт, і сам музей, і
більшість членів Нацради дізналися про цю ініціативу з тексту Указу, хоча
їх повинні були про це поінформувати.
 
Зараз в кулуарах Верховної Ради та коридорах Кабміну багато людей
переказують кумедно-трагічні історії про те, як учасники коаліції
намагаються нав’язати один одному посади Міністра культури і туризму та
голови Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради. Зважаючи на
вищесказане, ці байки дуже схожі на правду.
У підсумку обидві ці посади (!) опинилися у квоті БЮТ, що суперечить
базовим принципам коаліційних домовленостей, відповідно до яких профільне
міністерство і комітет мають бути розведені між різними учасниками
коаліції. Скоріше за все, це своєрідна «нагрузка» для Юлії Володимирівни,
«ложка дьогтю» у комплекті її енергетично-економічних портфелів.
Як визнала сама Юлія Тимошенко у понеділок на зустрічі в
Києво-Могилянській академії, у неї немає жодної концепції щодо
реформування галузі культури. Юлія Володимирівна чесно сказала (треба
віддати їй належне), що культура «є білою плямою» для її блоку і з точки
зору ідей, і з точки зору персоналій. Що, в принципі, було помітно і в
попередні роки, адже сама «українська Жанна д’Арк» ніколи не проявляла
інтересу до культурницьких процесів. Можливо, як-то кажуть, це просто «не її».
Саме тому, на керівні «культурні» посади досі називається найбільше
претендентів, серед яких фігурують такі дивні постаті як Олесь Доній, Ігор
Гринів, Володимир Філенко чи Олег Медвєдєв. Це означає, що культура
залишається всім байдужою. В цій ситуації очолити міністерство і комітет
може зовсім випадкова людина, або ж той, хто дуже хоче ці посади і вдало
лобіюватиме своє призначення у найближчі три-чотири дні. З усіма наслідками ...
 
Скачать весь документРазмер файла
kultura.doc25 кб