Історія зрад Ющенка, Тимошенко і Януковича

Історія зрад Ющенка, Тимошенко і Януковича.
Сергій Лещенко
 
Віктор Ющенко опинився у складній ситуації, коли він пов’язаний обіцянками
з двома полюсами української політики. У рожевій залі секретаріату
президента, за кілька днів до виборів, публічно, в присутності Юлії
Тимошенко і власного телеоператора, президент заявив, що іншої коаліції,
окрім демократичної, він не бачить.
Так само, можливо, в цій же рожевій залі, але в травні цього року Ющенко
обнадіяв Януковича, що після виборів вони створять коаліцію.
"Це проблема Ющенка, як він позбудеться Тимошенко. Але ми погодилися на
вибори і легалізували його незаконні укази тільки за умови створення
широкої коаліції після виборів", - зазначив у розмові не під запис з
автором цих рядків один з лідерів Партії регіонів.
Найкращим вибором для Віктора Ющенка було б створити союз своїх опонентів,
де б вони взаємознищилися. Але на такі збочення не готові інші учасники –
тому президенту треба обрати лише одного партнера.
Несприйняття один одного між Тимошенко і Ющенком приблизно таке ж, як і
між Ющенком і Януковичем. Улітку минулого року, коли президент вніс лідера
Партії регіонів на затвердження прем’єр-міністром, він висловився у
вузькому колі: "З Юлі я не зроблю українку, а з Януковича – спробую!"
Рік співіснування з Януковичем мав позбавити Ющенка остаточних ілюзій.
Ющенко добре знає обох цих політиків, ціну їх слову та інтересам. Однакове
у цієї трійки тільки одне – мета. І Ющенко, і Янукович, і Тимошенко прагнуть влади.
 
Історія Ющенка – Тимошенко
 
Коли президент у 2005 році відправив у відставку Юлію Тимошенко, кілька
ключових осіб з її оточення – Михайло Бродський і Нестор Шуфрич –
виступили з заявами про те, що "Ющенко втретє зрадив Юлю".
Історія стосунків Ющенка і Тимошенко – складна, цікава і цинічна –
почалася після призначення її віце-прем'єр-міністром.
Саме це – стартова точка сходження Тимошенко. Без доступу до інструментів
виконавчої влади вона мала б значно вищі шанси назавжди залишитися
політиком, який не виправдав сподівань – сотні таких зірок спочатку
загораються, а потім згасають у Верховній Раді.
У 2001 році, після виходу Тимошенко із СІЗО та переходу Ющенка в опозицію,
кореспонденту "Української правди" пощастило з різницею в кілька тижнів
взяти у них інтерв’ю.
Одне з питань, яке тоді їм поставили – як так сталося, що Ющенко взяв
Тимошенко віце-прем’єр-міністром в свій кабінет.
За словами Тимошенко, її знайомство з Ющенком відбулося в 1998 році. Вона,
обравшись до парламенту як голова тіньового уряду партії "Громада" (був у
неї колись і такий статус), за квотою Лазаренка отримала бюджетний комітет.
Як випливає зі слів Тимошенко, про те, що Ющенко – це її доля, вона
зрозуміла, коли у повітрі пахло мандаринами. Було це за шість років до
помаранчевої революції. Просто Тимошенко пригадала, як вона разом з
Ющенком – тодішнім главою Нацбанку – напружено працювала над бюджетом 1999
року, щоб зрештою парламент ухвалив його за кілька годин до новорічних
курантів.
Скачать весь документРазмер файла
predatelstvo.doc87 кб