«Дніпра в Україні вже немає»

«Дніпра в Україні вже немає»

- стверджує академік Анатолій Яцик

 

26.08.2008 08:50

«Дніпра в Україні вже немає»- стверджує академік Анатолій Яцик

Ми звернулися до директора Українського науково-дослідного інституту

водогосподарсько-екологічних проблем, академіка Анатолія Яцика з

проханням розповісти про стан Дніпра. Він розпочав із того, що

виправив нашу помилку.

 

– У нас Дніпра в чистому вигляді майже немає. Починаючи з

білоруського кордону, зі спорудженням греблі Канівської ГЕС і

наповнен ням водою Київського водосхови ща, практично завершився

етап створення каскаду дніпровських водосховищ. Таким і є Дніпро в

Україні. Це серйозна споруда, всілякі міфи про неї ходять, але

єдине, для чого каскад насправді будували – для виробництва

електроенергії. Хоча сьогодні й ця потреба відійшла в минуле – було

близько тисячі малих ГЕС, сьогодні – 64. Коли щось безкоштовне, таке

до нього й ставлення – гідроагрегати майже не оновлювали, вони

виходили з ладу, й станція припиняла роботу. Яскравий приклад:

кілька років тому зайнялися науковим форматуванням малої енергетики

на Південному Бузі (ця річка утворює з Дніпром Дніпро-Бузький

лиман), так там німецькі агрегати ще до війни поставили, а наші

умільці їх до останнього часу підтримували в робочому стані – десь

на гвіздку, десь на мотузці. Німецькі фахівці приїхали – були

шоковані. Кажуть, у нас уже десять поколінь устаткування за цей час

змінилося, віддайте нам для музею, ми вам нове безкоштовно

поставимо! Ось це, до речі, і є сьогодні головною проблемою –

десятиріччями воду розглядали тільки як господарський ресурс,

джерело енергії та стік для брудних речовин. Про те, що річка є

основою життєзабезпечення водної екосистеми й, зрештою, людини як

такої, не йшлося. Тому й маємо досі виключно водозатратні

технології: витрачаємо води в 4-6 разів більше, ніж європейські

країни. А вийти на ці європейські норми невдовзі нас змусить життя:

наша вода не придатна для користування: з 63-х тис. українських

малих річок та водотоків понад 80% фактично перетворені на

каналізаційні колектори, непридатні для всіх видів водокористування.

Тобто навіть город поливати – здоров'ю зашкодить. Лише в Києві 430

водних об'єктів – озер та річок. І жодного в належному стані!

Можливо, ситуація ще гірша, бо точніше не можу сказати – останні 20

років не проводили паспортизації річок України, а, як відомо, все

тече, все змінюється. Ми не знаємо, що маємо. Ось хіба що Либідь у

Києві – доступний для досліджень колектор стічних вод правобережжя

столиці. Не варто вже згадувати, що була вона судноплавною, мала 20

м глибини й весь Київ ходив на її береги відпочивати … Кілька років

тому ми знайшли в ній понад 200 труб нижче рівня води – так зливають

свої відходи фірми та підприємства, а далі Либідь у районі Видубичів

скидає все це в Дніпро. А водою з великих та малих річок басейну

Дніпра користуються 35 млн українців, це понад 70% населення

держави.

- стверджує академік Анатолій Яцик
26.08.2008 08:50
«Дніпра в Україні вже немає»- стверджує академік Анатолій Яцик
Ми звернулися до директора Українського науково-дослідного інституту
водогосподарсько-екологічних проблем, академіка Анатолія Яцика з
проханням розповісти про стан Дніпра. Він розпочав із того, що
виправив нашу помилку.
– У нас Дніпра в чистому вигляді майже немає. Починаючи з
білоруського кордону, зі спорудженням греблі Канівської ГЕС і
наповнен ням водою Київського водосхови ща, практично завершився
етап створення каскаду дніпровських водосховищ. Таким і є Дніпро в
Україні. Це серйозна споруда, всілякі міфи про неї ходять, але
єдине, для чого каскад насправді будували – для виробництва
електроенергії. Хоча сьогодні й ця потреба відійшла в минуле – було
близько тисячі малих ГЕС, сьогодні – 64. Коли щось безкоштовне, таке
до нього й ставлення – гідроагрегати майже не оновлювали, вони
виходили з ладу, й станція припиняла роботу. Яскравий приклад:
кілька років тому зайнялися науковим форматуванням малої енергетики
на Південному Бузі (ця річка утворює з Дніпром Дніпро-Бузький
лиман), так там німецькі агрегати ще до війни поставили, а наші
умільці їх до останнього часу підтримували в робочому стані – десь
на гвіздку, десь на мотузці. Німецькі фахівці приїхали – були
шоковані. Кажуть, у нас уже десять поколінь устаткування за цей час
змінилося, віддайте нам для музею, ми вам нове безкоштовно
поставимо! Ось це, до речі, і є сьогодні головною проблемою –
десятиріччями воду розглядали тільки як господарський ресурс,
джерело енергії та стік для брудних речовин. Про те, що річка є
основою життєзабезпечення водної екосистеми й, зрештою, людини як
такої, не йшлося. Тому й маємо досі виключно водозатратні
технології: витрачаємо води в 4-6 разів більше, ніж європейські
країни. А вийти на ці європейські норми невдовзі нас змусить життя:
наша вода не придатна для користування: з 63-х тис. українських
малих річок та водотоків понад 80% фактично перетворені на
каналізаційні колектори, непридатні для всіх видів водокористування.
Тобто навіть город поливати – здоров'ю зашкодить. Лише в Києві 430
водних об'єктів – озер та річок. І жодного в належному стані!
Можливо, ситуація ще гірша, бо точніше не можу сказати – останні 20
років не проводили паспортизації річок України, а, як відомо, все
тече, все змінюється. Ми не знаємо, що маємо. Ось хіба що Либідь у
Києві – доступний для досліджень колектор стічних вод правобережжя
столиці. Не варто вже згадувати, що була вона судноплавною, мала 20
м глибини й весь Київ ходив на її береги відпочивати … Кілька років
тому ми знайшли в ній понад 200 труб нижче рівня води – так зливають
свої відходи фірми та підприємства, а далі Либідь у районі Видубичів
скидає все це в Дніпро. А водою з великих та малих річок басейну
Дніпра користуються 35 млн українців, це понад 70% населення
держави.
 
Скачать весь документРазмер файла
dnepr.doc51 кб