Чи буде Ющенко «кавказьким полоненим»?

 
Українські «Кольчуг» і «Гради», їм в світі не раді…
Або чи буде Ющенко «кавказьким полоненим»?
Черговий міжнародний скандал, пов'язаний з продажем Україною
Грузії озброєнь на 100 мільйонів дол.США, вкотре поставив владу
України в незручне становище. Тепер уже не Кучма по «Кольчугам», а
«син батька рідного» Кучми – Ющенко по ракетним установкам «Град» та
іншому озброєнню дає відповіді світовій спільноті і українському
суспільству на питання, пов’язані з їх продажем в Грузію.
Дозволю висловити свою точку зору з цього приводу хоча б з
тієї причини, що під час «кольчужного» скандалу, який розпочався
після оприлюднення записів майора Мельниченка М.І., мені, на ту пору
полковнику Військової Розвідки, довелося бути на посаді начальника
бойового застосування «Кольчуг» в ЗС України, тобто начальником
«Кольчуг». А в 2003 році мене було засуджено до двох років
позбавлення волі «за розголошення державних таємниць», пов’язаних з
незаконною торгівлею українською зброєю режимом Кучми.
Спробую сформулювати можливі запитання пану Ющенку і його
«любим друзям» з приводу поставок Україною зброї в Грузію:
Чи законною була продаж зброї Україною Грузії на ті 100
млн.дол.США, про які йдеться у звіті ООН?
Чи сприяв факт озброєння Грузії Україною ескалації напруги в
регіоні з наступним переростанням в збройне протистояння?
Чи моральним є факт озброєння Грузії Україною на фоні
подальшого збройного конфлікту між Грузією і Росією і загибеллю
людей?
Чи мали місце факти незаконного продажу зброї Україною в
будь-яку іншу країну світу?
По першому питанню Банкова вже дала офіційну відповідь, що
продаж зброї Україною Грузії відбувався з дотриманням усіх
міжнародних угод і правил, що регламентують цей процес. І це дійсно
так. Україна продавала зброю Грузії на законних підставах.
Проте відповіді на інші питання від Банкової не можна почуту
в принципі.
Бо давно став аксіомою той факт, що накопичення озброєнь в
будь-якому регіоні світу само по собі веде до ескалації напруги у
міждержавних відносинах і збільшує вірогідність її застосування,
тобто веде до збройного конфлікту. Тому продаж Україною зброї Грузії
робить Україну опосередкованим ініціатором збройного конфлікту між
Грузією і Осетією, і відповідно Росією. Це те, що мала б визнати
Банкова по другому питанню.
Третє питання носить дещо риторичний характер. Україна продала
шосту(!) частку всієї зброї, проданої за кордон в 2007 році, тільки
одній маленькій Грузії. Це на 100 млн.дол.США із загальних 600
млн.дол.США, що дозволяє зробити висновок про виняткове поблажливе
ставлення України до Грузії, яке очевидно продиктоване особистими
теплими стосунками президентів–кумів Ющенка і Саакашвілі. Проте ця
кумівська поблажливість не знімає моральної відповідальності з
Ющенка, що саме він озброював Саакашлвілі. Бо також очевидним є, що
Ющенко добре усвідомлював, для чого його кум так завзято
запасається зброєю. Немає підстав сумніватися в тому, що кум кума
посвятив у свої наміри стосовно майбутнього використання цієї зброї.
Тобто, Ющенко знав про агресивні плани Саакашвілі і тому він також
несе відповідальність, на його щастя поки що тільки моральну, за
наслідки застосування української зброї у збройному конфлікті на
Кавказі, за загибель людей.
Скачать весь документРазмер файла
ushenko.doc308 кб