Генерал - правозахистник

ДО 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА
 
 
ГЕНЕРАЛ-ПРАВОЗАХИСНИК
 
Григоренко Петро Григорович (16.10.1907-21.02.1987) - громадський та
військовий діяч, генерал-майор, народився у селі Борисівці (тепер
Запорізька область). Служив у Червоній армії, учасник боїв на ріці
Халхин-Гол (1939), брав участь у радянсько-німецькій війні у 1941-1945
роках. З 1945 викладач Військової академії імені Фрунзе (Москва). У 1961
виступив з критикою сталінізму та політики М.Хрущова. 1963 створив Спілку
боротьби за відродження ленінізму, за що 1964 року був позбавлений звання,
нагород та пенсії. У 1964-1965 і 1969-1971 роках зазнавав переслідувань,
перебував на примусовому психіатричному лікуванні, неодноразово
заарештовувався, не мав ніякої роботи. У травні 1976 року став
членом-засновником московської Гельсинської групи за дотримання прав
людини. Через свого близького товариша Миколу Руденка сприяв утворенню 9
листопада 1976 року в Києві Української Гельсинської групи.
Першою постаттю у дисидентському русі середини 1970-х років у Москві був
академік, автор водневої бомби Андрій Сахаров. Влада не сміла його
арештувати і терпіти не могла, тому десь 1973 року вивезла з Москви до
Нижнього Новгорода під нагляд КДБ.
У цей час генерал Григоренко стає центром дисидентства Радянського Союзу.
Григоренко - координатор діяльності Української і Московської гельсинських
груп. Комуністична влада розгубилася, адже групи створені для сприяння.
Кому? — Владі. Сприяння у чому? — У виконанні нею гуманітарної частини
Заключного акту Гельсинської наради. Та оговтавшись після несподіванки,
чекісти взялися репресувати членів Гельсинських груп.
Григоренка у листопаді 1977 року спровадили за кордон, нібито на операцію,
а потім позбавили громадянства і заборонили повертатися в СРСР. Помер
Петро Григорович на вигнанні у США 1987 року, не доживши 4 роки до
проголошення України незалежною державою.
У спогадах писав про себе:
«Я прожив довге і складне життя, пережив часи смутні, бурхливі і
страхітливі, заглядав смерті в очі. Був свідком руйнувань і пробудження;
стрічався я з безліччю людей, дошукувався, захоплювався, помилявся і
прозрівав, жив серед людей і для людей, покладався на їхню допомогу,
послуговувався їхніми добрими порадами й повчаннями, багато з яких дуже
позначилися на моєму житті, вплинули на формування його.»
Це скромно сказано. Насправді в умовах тотальної цензури й контролю за
думками, щоб виробити свій світогляд і його виявляти, треба було мати
непересічний розум, сміливість і твердий характер. Усе це й зробило з
нього борця за свободу й справедливість і поставило у шеренгу славних
синів української нації.
Скачать весь документРазмер файла
general.doc30 кб