БЮТ и Медведчук

Кому БЮТ продав свою душу?
 
Олександр Крігер
 
… народився Віктор Медведчук 7 серпня 1954 року в с. Почет
Абанського району Красноярського краю в Росії в сім'ї
службовців. Справа у тому, що батько Володимир Нестерович
Медведчук на той час відбував заслання. У роки німецької
окупації, з квітня 1942-го до листопада 1943 року він працював
у трудовому відділі — установі з використання робочої сили,
основним завданням якої було виконання завдань німецької
адміністрації щодо примусового вивезення на роботи до
Німеччини працездатної української молоді. У листопаді 1943
року після відступу німецьких військ його заарештовано СМЕРШ,
військовою контррозвідкою Народного комісаріату оборони і
засуджено до 8 років ув'язнення і 4 років заслання. Мабуть,
спогади про ті часи настільки вразили Віктора Медведчука, що
згодом вже у незалежній Україні він усіх своїх ворогів волів
називати фашистами.
У середині 60-х років сім'я Медведчуків залишає Сибір і
переїжджає у Корнин Житомирської області.
У 1971 році Віктор закінчив Борівську середню школу і
спробував вступити до Вищої школи міліції. Але не був
прийнятий через вади біографії батька. Але потім молодий
чоловік, вочевидь, зумів різко змінити ставлення до себе з
боку влади. Так, влітку 1972 року він успішно склав вступні
екзамени на юридичний факультет Київського державного
університету ім. Т.Шевченка, однак за конкурсом не пройшов.
Проте 12 вересня 1972 року наказом № 445-у ректора Київського
державного університету ім. Т.Шевченка був зарахований до
складу студентів на підставі дозволу МВССО УРСР. Причиною
чого, на думку Дмитра Чобота, автора біографічної книги
«Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука»
була «таємна співпраця з міліцією» (інакше, «стукачество»), що
підтвердив Верховний Суд України.
Під час навчання на другому курсі юридичного факультету
Київського держуніверситету став командиром комсомольського
оперативного загону добровільної народної дружини Ленінського
райкому комсомолу столиці. 8 листопада 1973 року під час
чергування побив разом ще з двома членами оперативного загону
неповнолітнього Андрія Маратовича Кричака. 25 квітня 1974 року
вироком народного суду Ленінського району міста Києва під
головуванням судді Крученюк підсудні В. В. Медведчук,
І.Д.Яковенко і С. В. Авраменко були засуджені за статтею 102
Кримінального кодексу Української РСР до 2 років позбавлення
волі кожен за цей злочин. Всі обвинувачені були взяті під
варту прямо в залі суду. Але вже 6 червня 1974 року постановою
судової колегії з кримінальних справ Київського міського суду
під головуванням судді Сапронова вирок Ленінського народного
суду було скасовано, справу повернуто на додаткове
розслідування. Згодом перекваліфіковано в статтю 166 ч.ІІ
(Перевищення влади або службових повноважень), за якою
передбачено значно менше покарання. І, виходячи з позитивних
характеристик та участі у підрозділах міліції, добровільних
народних дружинах притягнення до кримінальної відповідальності
вважалось за недоцільне.
24 червня 1975 року наказом ректора Київського
держуніверситету ім. Т.Шевченка В.Медведчука було відраховано
з числа студентів III курсу денного навчання юридичного
факультету. 20 травня 1976 року поновлено у складі студентів
на підставі розпорядження міністра вищої і середньої
спеціальної освіти СРСР.
Скачать весь документРазмер файла
byut.doc54 кб