Шляхами молодості й боротьби

ІВАН СТЕБЕЛЬСЬКИЙ
ШЛЯХАМИ МОЛОДОСТИ Й БОРОТЬБИ
(фраґменти з книги: спогади з 1939 року
про протипольський Леґіон полк. Сушка)
 
НА ПОРОЗІ ЖОРСТОКОЇ ВІЙНИ
 
ЗАМОК У ЗАВБЕРСДОРФІ
 
МІЖ МОЛОТОМ І КОВАДЛОМ
 
ПЕРША ПОЛІТИЧНА ГАЛИЦЬКА ЕМІҐРАЦІЯ
 
© Іван Стебельский. Шляхами молодості й боротьби. Спогади, статті, листування. Вид-во "Смолоскип", Київ 1999.
НА ПОРОЗІ ЖОРСТОКОЇ ВІЙНИ
 
Десь 18-19 грудня 1938 року я був змушений за наказон ОУН назавжди покинути Хуст і Карпатську Україну після трагічного випадку на кордоні з Польщею. Я це зробив за наказом, іншого виходу в мене не було. Настрій був не дуже бадьорий через прикре становище зокрема "Карпатської Січі", загальної політико-економічної ситуації та майбутнього Карпатської України, Очевидно, що в той час ніхто навіть не уявляв і не міг знати, як за кілька місяців трагічно закінчиться її доля.
 
У першу чергу самі чехи, які спочатку досить прихильно ставилися до ідеї федеративности нової держави, що мала складатися з трьох рівноправних народів (а саме: чехів, словаків, українців), зрозуміли свою політичну помилку й намагалися за будь-яку ціну повернути історичні факти назад до старої колоніяльної політики та повної залежности українців від "Златої Праги". Також відчувалося, що між отцем Волошиним, з одного боку, як головою автономного уряду, а з другого — з парамілітарною організацією, якою була "Карпатська Січ", створена за наказом Проводу ОУН, за короткий час постали великі розходження і непорозуміння з різних важливих чи менш важливих причин. Ці розходження зростали з кожним днем, що було, в першу чергу, помилкою самої Організації, котра занадто скоро хотіла диктувати й наказувати о. Волошинові та його урядові.
 
Очевидним було й те, що о. Волошин як священик, голова уряду та старий політик, вихований на ідеалах чеської демократії, н дуже хотів схилятися перед наказами ОУН та її диктаторського Проводу Українських Націоналістів (ПУНу). Отже, зростала кількість зовсім непотрібних конфліктів, шкідливих для обох контраґентів. При цьому зовсім забували чи не усвідомлювали, що подальша доля нової держави (як чехів, так і українців у ній) залежала від невідомих плянів Гітлера — його політики й намірів. Гітлер тоді мав величезні політичні та військові успіхи, перебуваючи в зеніті своєї слави та сили. Перед ним корилася вся Західня Европа та дрижав "великий і могутній" Совєтський Союз.
 
Такою була не дуже позитивна і не дуже корисна ситуація в Карпатській Україні, зокрема політична, коли я залишав Хуст — столицю мініятурної української держави. Окрім того, я був пригніченим, сумним і сповненим глибокого жалю, що, можливо, вже ніколи не побачу своїх колеґ і бориславських друзів. З таким настроєм я зайняв місце в машині, яку вів незабутній Костик Мельник, повертаючись до Відня після короткого перебування в Хусті. Моїми супутниками у цій подорожі були видатні особи нашого організаційного та політичного життя: генерал Курманович, член ПУНу, сотник Ярий і два японці в цивільному одязі; як пізніше я довідався, це були високі старшини японської армії. Вони прибули до Хуста в ролі спостерігачів. Японія — зростаюча військова й економічна потуга — дуже зацікавилася українською проблемою в Европі з огляду на посилення непорозумінь і конфліктів з Совєтським Союзом у Китаї та Манджурії.
Скачать весь документРазмер файла
1939.doc234 кб