Розвиток українського самостійницького руху на Волині у 1939-1944 рр. Виникнення УПА

Розвиток українського самостійницького руху на Волині у 1939-1944 рр.
Виникнення УПА
 
Владислав Філяр
 
Після Першої світової війни на території Другої Речіпосполитої вільно
розвивалися українські партії та об'єднання різних політичних спектрів - від
консервативного до комуністичного. Весь тогочасний політикум стояв на позиціях
самостійності України, але окремі партії та об'єднання по-різному ставились як
до питання шляхів здійснення цієї мети, так і форми майбутньої української
держави. У результаті - в українському самостійницькому русі міжвоєнного періоду
ми маємо співіснування кількох течій, які були представлені різними політичними
партіями та організаціями. За встановлення модерної демократичної української
держави виступало Українське національ­но-демократичне об'єднання (УНДО).
Ліберально-демократичну платформу УНДО підтримували невеликі партії та
угруповання, близькі до нього за програмою; по суті УНДО - це найважливіша
українська партія правоцентристського спрямування у Другій Речіпосполитій.
У Східній Малопольщі та на Волині широку підтримку мали комуністичні угруповання
- спершу, заснована у 1919 р., Комуністична партія Східної Галичини (КПСГ),
згодом - Комуністична партія Західної України (КПЗУ), що виникла в 1923 р. у
результаті об'єднання КПСГ та інших комуністичних організацій. КПЗУ підтримувала
зв'язки з ВКП(б), наголошувала на необхідності проведення рево­люційних змін та
возз'єднання Західної і Радянської України.
На протилежному політичному полюсі стояла заснована у 1929 р. на базі підпільної
Української Військової Організації (УВО) та інших менших структур - Групи
української націоналістичної молоді у Празі, Легії українських націоналістів у
Подебрадах і Союзу української націоналістичної молоді у Львові - Організація
Українських Націоналістів (ОУН). ОУН була рішучим прихильником інтеграль­ного
націоналізму, головним ідеологом якого був Дмитро Донцов. Український
інтегральний націоналізм не спирався на ретельно об­ґрунтовану систему ідей. Він
скоріше ґрунтувався на ряді ключових понять, основна мета яких полягала, в першу
чергу, у спонуканні людини до цілеспрямованих дій у боротьбі за «соборну
самостійну Україну». Проповідував ненависть до всіх, хто виступав проти цього
гасла. На думку Донцова, нація - це абсолютна цінність, найвища мета - здобуття
незалежної держави, за будь-яку ціну. У брошурі, надрукованій у Львові у 1929
р., читаємо: «Потрібна кров - буде море крові! Потрібний терор - зробім його
пекельним! Потрібно присвяти­ти матеріальне майно - не залишмо собі нічого. Не
соромимося вбивств, рабунку і підпалювань. У боротьбі немає етики!.. Кожна
дорога, що веде до нашої найвищої мети, незважаючи на те, чи зветься вона для
інших геройством чи підлістю, це наша дорога» (1). Спочатку ідеологія, засвоєна
ОУН, була типовою національно-радикальною ідеологією. Згодом (і також під
впливом фашистської ідеї, яка тоді поширювалася в Європі) український
самостійницький рух, що його представляла ОУН, набрав фашистського характеру
(2).
1. W.A. Serczyk. Historia Ukrainy, 1990, s. 416.
2. На думку Й. А. Армстронга, український націоналізм це «екстремістський рух
[...], відомий в американській науці як „інтегральний націоналізм", що виник у
Західній Європі. [...] В теорії й навчанні націоналісти [українські - В. Ф.]
були дуже близькі до фашизму [...], а навіть йшли далі, ніж первісна доктрина
фашизму». (J. A. Armstrong. Ukrainian Nationalism, II вид., Соlumbia University,
New York 1963, р. 19, 280).
Також у Еncyclopaedia of Ukraine стверджується, що «український інтегральний
націоналізм був подібний до тоталітарних рухів» (Еncyclopaedia of Ukraine,
Toronto 1993,1. III, р. 553).
Скачать весь документРазмер файла
rozvitok.doc161.5 кб