Переяславська угода не "воссоединение"

ПЕРЕЯСЛАВСЬКА УГОДА НЕ "ВОССОЕДИНЕНИЕ"
Події національно-визвольної війни українського народу пішли таким
шляхом,що довели Богдана Хмельницького у 1654 році до союзу з Москвою у
Переяславській угоді.Велику роль у цьому відіграла ідеалістична надія на
єдиновірство Православної України з Православною Москвою,сподівання на
безкорисну підтримку сильного єдиновірця слабшому,що знемагав у постійних
війнах з католицькою Польщею та іновірними турками і татарами.Але,як
виявилось,це була фатальна помилка для України та її Православної Церкви.
Московське царство за своєю природою і характером було
унітарною,абсолютистською,феодально-кріпостницькою державою,для якої
Українська Гетьманська держава - з республіканським ладом і сильними
демократичними елементами,з козацьким землеволодінням,вільною,без
феодальної принуки працею на землі,покозаченим селянством - була
своєрідною історичною антитезою.Отже рано чи пізно царський уряд повинен
був почати наступ на автономію України,щоб узагалі звести її нанівець.
О.Апанович у статті "Українсько - російський договір 1654 року.Міфи і
реальність"1 детально проаналізувала політику Москви щодо України у перші
роки після Переяславської угоди.Хоч Москва,укладаючи договір,визнавала
Україну за самостійну і незалежну державу,але,виходячи зі своєї
самодержавної,загарбницької природи,дивилась на Україну як на майбутній
набуток свого царства,прагнула обмежувати українську державність,маючи за
кінцеву мету замінити протекторат на повну інкорпорацію України.
Коли укладався українсько-московський договір 1654 року,Україна була
цілком незалежною державою.
 
Вона фактично володіла всіма тими ознаками,що загалом характеризують
державу:територія,яку охоплювала державна організація;людність,яка не
визнавала за собою іншої влади,крім влади свого гетьмана;гетьманський
уряд,що здійснював владу на території України;збройні сили - козацьке
військо;самостійні міжнародні відносини.Повсюдною потребою були
церкви,школи,шпиталі.Ними опікувалися як окремі меценати,так і
громадянство.Виникають друкарні,де видаються не тільки духовні твори,а й
навчальні посібники,наукові трактати,суто літературні й публіцистичні
твори на українській мові.Свобода слова була невідьємним правом людини -
як право на життя.
 
У Московському царстві у той час ще панували обскурантні
погляди:усе,несхоже з московськими звичаями,сприймалося як єретицтво й
зрада православію,чисто московська пиха,-чужоземці наче й не люди, а якісь
нечестиві люди,з якими в піст і розмовляти не личить.
 
Коли ж гетьман Іван Виговський став на захист вольностей українського
народу,московський цар урочистим маніфестом проголосив гетьмана
зрадником.Український уряд в жовтні 1658 року відповів маніфестом
латинською мовою,що був адресований усім урядам Європи.Гетьман пояснював
причини,які спонукали Козацьку республіку вийти з-під царської опіки:
Скачать весь документРазмер файла
strasti.doc1.01 Мб